Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.05.2015 року у справі №910/12807/14
Ухвала КГС ВП від 03.02.2019 року у справі №910/12807/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 910/12807/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.08.2014 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 17.03.2015 року

у справі № 910/12807/14

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України "

про внесення змін до договору

за участю представників:

позивача - Думи О.В., Янкевич Л.Д.

відповідача - Гринька О.А.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 року в редакції додаткової угоди № 2, викладеній у позовній заяві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2014 року (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), позов задоволено повністю; внесено зміни до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 року в редакції додаткової угоди № 1 до договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1290/04 від 01.10.2004 року, викладеній в резолютивній частині рішення; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" судовий збір у розмірі 1 218 грн.

В касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2004 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно акта про оцінку вартості основних засобів і становить 1202913 грн. Майно передано в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Рівненської області та отримання на цій основі прибутку.

Відповідно до пп. 2.1., 7.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати та протоколу узгодження орендної плати, які є невід'ємною частиною договору, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2 004,86 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктами 10.1, 10.5 договору визначено, що договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.10.2004 року до 25.09.2005 року включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідач передав позивачу у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: подвійний газопровід до с. Городище Рівненського району Рівненської області, у т.ч. ГРП, в кількості 3-х споруд, загальною довжиною 4 957 м.; газові мережі с. Немовичи Сарненського району Рівненської області, у т.ч. ГРП, в кількості 1-ї споруди, загальною довжиною 27687 м., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.10.2004 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" від 22.06.2012 року, який набрав чинності 01.01.2013 року, внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким, зокрема, визначено, що експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄІТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Зазначені договори укладаються відповідно до типових форм, затверджених Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Згідно частин 1-3 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій і суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів. До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, належить затвердження типових договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

07.03.2013 року Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, № 228, що набрала чинності 12.04.2013 року, затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Пунктом 2 цієї постанови зобов"язано власників складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортні і газорозподільні підприємства, у місячний строк з дня набрання чинності Постановою, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією Постановою.

З метою приведення укладеного між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 року у відповідність до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕ № 228 від 07.03.2013 року, позивач листом № 10/3725 від 25.11.2013 року надіслав на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" додаткову угоду № 2 про розірвання договору оренди №14/1290/04 від 01.10.2004 року та проект договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

У зв'язку з набранням чинності постановою НКРЕ та з метою приведення договірних відносин між сторонами у відповідність до Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), позивачем запропоновано відповідачу (лист № 10/3725 від 25.11.2013 року) укласти додаткову угоду № 2 про розірвання договору оренди №14/1290/04 від 01.10.2004 року та проект договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Відповідач, в свою чергу, у встановлений законодавством строк підписаний примірник додаткової угоди № 2 до спірного договору або протокол розбіжностей позивачу не повернув, заперечив проти вимог ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", посилаючись на не доведення ним, в силу частини 4 статті 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", неможливості забезпечення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійної та безпечної експлуатації Єдиної газотранспортної системи України.

В зв"язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 року в редакції додаткової угоди № 2, викладеній у позовній заяві.

Задовольняючи позовні вимоги щодо внесення змін до договору, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що умови запропонованої позивачем додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1290/04 від 01.10.2004 року відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, Типовому договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 та частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу пункту 3 частини 1 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що укладений між сторонами у даній справі договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1290/04 від 01.10.2004 року не відповідає Типовому договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), в той час як умови запропонованої позивачем додаткової угоди № 2 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 року відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, Типовому договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, № 228 від 07.03.2013 року. Крім того, умови спірної додаткової угоди не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Як зазначалося вище, позивач звертався до відповідача з пропозицією та проектом додаткової угоди, текст якої просив суд затвердити у даній позовній заяві, які залишені без реагування відповідачем.

Згідно частин 2 - 4 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до частин 4, 5 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому, приписами статті 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами частин 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, а саме тоді, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або зміна договору потягне для сторін шкоду, що значно перевищує затрати, пов'язані з виконанням договору на умовах, змінених судом.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у даній справі є природним монополістом з надання послуг газопостачання на території Рівненської області. Так, згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ № 12 від 13.01.2010 року, можливе за наявності у ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні.

Оскільки з моменту укладення спірного договору істотно змінились обставини у зв'язку зі змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у галузі постачання газу, позивачем підставно доведено необхідність внесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1290/04 від 01.10.2004 шляхом укладення додаткової угоди до нього.

Відтак, наведені обставини є достатніми для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України і приведення спірного договору у відповідність до умов Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) шляхом внесення запропонованих позивачем змін.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 910/12807/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко